Бетія Мітчел, громадська волонтерка
Чому ви пішли волонтером в українську громаду?
Я відчуваю, що спільнота знайшла мене! Я й гадки не мала, що зрештою зроблю це. Мій друг Джонатан Генлі (представлений на виставці) щойно одружився з українкою Альоною (також є на виставці) приблизно за місяць до початку війни, я пам’ятаю, що вони якраз займалися оформленням документів для її візи для до Великобританії, а потім Росія вторглась.
Коли Альона, Катерина та Маша (донька й онука Альони) приїхали, вони були однією з перших сімей, які потрапили до Харборо, я вперше зустріла їх усіх в одному з чудових індійських ресторанів Харборо (вони вперше скуштували індійську страву). Я відразу закохалась у всю сім’ю. Через тиждень я познайомилась з іншою українкою – Оксаною, яка щойно приїхала за спонсорською схемою і жила з моєю подругою Марією Андерсон та її родиною. Ми з Оксаною також швидко подружилися, і тепер я вважаю її однією зі своїх найкращих подруг.
Слухаючі їхні розповіді про те, що вони пережили, я відчувала, що маю щось зробити, щоб допомогти їм але на той час я не знала що саме.
Я почала відвідувати зустрічі в Methodist Church і більше зустрічатися з українською громадою. Чим більше людей я зустрічала, тим більше я бачила виклики, з якими вони стикаються, як практичні, так і емоційні. Жити в чужій країні, в чужому будинку, розмовляти мовою, яка не є твоєю рідною, без підтримки, яку ти мав до цього, бо в тебе не було іншого вибору, як це зробити. Якщо б зі мною таке трапилось, це була б дуже важка сітуація для мене.
Я приєдналась до WhatsApp групи щоб мати змогу спілкуватися зі спонсорами, я відвідала численні магазини/організації та запитала їх, чи можуть вони допомогти пожертвувати одяг/косметичні засоби/їжу/терапію тощо, і склала список тих, хто готовий допомогти.
Я склала список українців, яких я знаю, які кваліфікації та досвід вони мають, щоб допомогти їм знайти роботу/започаткувати власний бізнес. Моя мати Керрі Мітчелл та ряд інших спеціалістів добровільно виділили свій час, щоб провести кілька оздоровчих сеансів, щоб допомогти людям впоратися зі стресом і травмою. Елісон Рокетт, моя хороша подруга та колега запропонувала допомогу, і її CIC High Impact Education зібрала гроші, продавала браслети солідарності, щоб купити дитячі книжки на двох мовах. Вона також відіграла важливу роль у допомозі українським матерям знайти та забезпечити місця в школах і дитячих садках, і навіть у програмах для дітей на шкільні канікули, щоб матері могли продовжувати працювати. Разом з Елісон ми забезпечили фінансування від Harborough & Bowdens Charity & Lions Club, та розпочали проект «UP» (проект підтримки української громади), ми проводимо зустрічі Творчість як терапія для українських матерів і дітей, щоб зібратися разом, пообідати та поспілкуватися, відволіктися від своїх справ на деякий час.
Я теж стала спонсором!
Зрештою я побачила потребу і сказала собі «якщо не я, то хто», і звідти все пішло.
Якби у вас було одне повідомлення громаді Харборо, що б ви сказали?
Я дуже вдячна! Я прожила у Харборо все своє життя, але за останні кілька років я побачила і відчула найкраще в Харборо. Протягом останніх 7 років я інвалід, мені часто доводилось пересуватися на інвалідному візку, і люди в цьому місті були незмінно добрими, підтримували та допомагали. Я також хочу подякувати всім, хто допоміг прийняти українську громаду в нашому місті, ваша допомога та доброта не залишаються непоміченими. Наостанок хочу подякувати українській громаді за довіру, доброту та дружбу.
Я пишаюсь що зустріла таких сильних людей і можу бути частиною їх життя.
завжди жили в Харборо?
Народилась і виросла тут! Я не жіла тут деякий час, бо вчилася, як це роблять багато молодих людей, але повернулась до Харборо назавжди близько 7 років тому.
Що вам подобається в Харборо?
Відчуття спільноти та красива природа
Яке ваше улюблене місце в Харборо?
Ecovillage та ринок, не можливо обрати одне..
Чи ви плануєте залишитися в Маркет-Гарборо?
Хто знає? Ніколи не кажи ніколи, але куди б я не поїхала, Харборо завжди буде моїм рідним містом
Якби ви могли поділитися одним спогадом про Гарборо, що б це було?
У підлітковому віці я співала у соул-гурті Robert Smyth «Soul Patrol». Мені пощастило отримати там блискучу музичну освіту та досвід, який я перенесла у своє доросле життя